неділю, 13 грудня 2009 р.

Олеський замок

Вересень 2009
[фотки маленькі, але клікабельні]

При вході в замок нас зустрічає не то козак, не то шляхтич і пропонує екскурсію на бричці по парку. Відмовляємось, бо шкода грошей культурні люди на бричці по музеях не їздять.


На території замку знаходиться крита палатка, де в літній час влаштовують вечори з сучасним пивом і середньовічною закускою, танцями та забавами, а ця "ковбаса" на задньому плані, певно, мішень, куди стріляють з лука підвипивші гості.

Сам замок в досить хорошу стані, в XIV столітті українці ще вміли будувати якісно.

Про жителів замку: в XVIІ столітті він став власністю крупного на той час магната Івана Даниловича, при дворі якого служив батько Богдана Хмельницького, так що молоді роки гетьмана пройшли саме тут. Хоча більш відомий мешканець замку - внук Даниловича і, одночасно, польський король Ян III Собеський, табличка з зображенням якого висить на внутрішньому подвір"ї замку.

Король, видно, не з останніх - табличка зацілована запацана руками польських туристів, яких тут дуже багато.

Пам'ятний знак Хмельницькому - на території замку; базальтова табличка, вмурована в камінь, з часом напис стерся :(, майже нічого прочитати не можна.

При вході стоїть гармата з явно провокаційним написом "Мортира фортечна (діюча). Не торкатись".

Ніхто звісно на те не зважає, "діюча" - то ще не "заряджена", пацають руками та фоткаються біля гармати всі, хто заходить в замок.

Спочатку ми вирішили зайти в музей тортур. Вхід коштує 10 чи 20 грн, не пам"ятаю, за те щоб фотографувати потрібно заплатити ще 20. Ми не збиралися фотографувати, але касирка сказала, що можна заплатити раз, а фоткати двома фотоапаратами, то ми й повелися (типу скидка 50%). Не робіть цього, то марно потрачені гроші! Місце реально неприємне, і вам точно не захочеться мати фоток звідти у своєму фотоальбомі. Знаряддя тортур справжні, біля кожного з них інструкція з застосування, людям з багатою фантазією та особливо вразливим туди краще не йти. Хоча пізнавально в технічному плані, я, наприклад, тут вперше побачив що собою являють і як працюють "диба", "нюрнберзька баба" та "іспанський комір".

М-да, Європа в середні віки була досить неприємним місцем :(, але думаю у нас теж було не краще, Петро Перший, он, полюбляв сам голови рубати. Хоча, стоп. В середні віки ми (Західна Україна) теж були Європою.

В останній кімнаті музею тортур - велика і глибока яма, дна не видно. Народ, судячи з усього, постійно пробує оцінити глибину, кидаючи в яму вхідні квитки. Атмосфера тут така, що перша думка - то продовження музею і туди раніше кидали людей. Хоча все набагато простіше, це просто колодязь, а розміри такі вражаючі - бо замок на горі і до води далеко. Це ж, як не як, оборонна споруда, без автономного водопостачання довго при облозі замок не протримався б.

Далі, власне, пішли до музею в замку. Екскурсовода нам дати відмовилися мотивуючи тим, що у нас мала група (6 чоловік)?!. Ну не знаю, або 50 грн в Олеську вже не гроші, або перед маленькою аудиторією талант місцевих ескурсоводів не може повністю розкритися. А може все ще простіше - екскурсоводи на ставці, і їм по барабану скільки груп за день провести, чим менше, тим краще.

При вході висить панно, дивне поєдання гуцульщини і "совка" в одному.

В жилих покоях, що кидається очі - дуже багато дерев"яних скульптур. Деякі дивують надзвичайно тонкою роботою...

... деякі віком (цьому дерев'яному розп'яттю більше 500 років!!!) ...

... деякі викликають сумніви у психічному здоров'ї автора

В залах багато картин, в основному портрети. Мужики, всі як на підбір, з червоними носами та щоками, видно бухали по чорному тільки з морозу. Дуже дивні тут ангелочки, якісь войовничі. Наприклад, на картині "Діти відбирають гуся у скаженої собаки"...

... і на барельєфі "Бійцівський клуб". Отой малий, що так шустро рота другому затикає, далеко піде

Меблішка так собі, "полуторне" королівське ліжко, неергономічні дерев"яні крісла

Дуже сподобалась кахельна пічка. Плитки, хоч і повторюються, але розмальовані вручну різними кольорами, і кольори такі свіжі - дуже гарно.

В іншій кімнаті - здоровенний камін, в якому колода здається звичайним поліном

Загальне враження - досить непоганий музей, є на що подивитися, цікаво навіть без екскурсовода.

Після музею - традиційне фотографування на оглядовому майданчику...

... з якого відкривається чудовий вид на гарний хоча і трохи запущений парк

Парк, до речі, вартий уваги. Декого, правда, розморило від надміру культурних вражень і він всю решту екскурсії проспав.

Першим ми відвідали королівський садок, де скромно пригостилися без запрошення. Яблука чудові, думаю, вони нічим не відрізняються по походженню від тих, які продають бабульки при вході в замок, але набагато смачніші, бо на халяву. В садку ми були не одні, трохи далі крали рвали яблука вже в промислових масштабах, мішками.

В парку повно скульптур, різного розміру, стилю і часу. Від казкових лісовиків

до сучасних, як от цей от галицький варіант сфінкса, який дуже вже нагадує людину на унітазі, що над чимось задумалась.
Перед парадним спуском з замку в парк стоїть дивна композиція, яка зображає двох голих молодих людей, які дивляться в корчі.

Не знав раніше, що у русалок не тільки риб"ячий хвіст, але замість рук - лапи лева

Тут у кінці 90-х проходив з'їзд скульпторів і багато скульптур залишилося. Гномиків та левиків попродавали, а всяка некондиція досі прикрашає парк. Як, наприклад, оця скульптура, яка називається "Я закохана в Сафо"

чи оця, назву якої я не запам'ятав але вона там і не треба

І на закінчення - скульптура, яка мені сподобалась найбільше - це психічно хворий лев з загадковою посмішкою в стилі Мони Лізи

Чудова була екскурсія, Олеський замок одне з тих місць, яке точно варто відвідати, вражень море.


Читати далі...